Міфи про євроінтеграцію
Міфи про євроінтеграцію: зовнішнє управління, сировинний придаток, “настамнєждут” та інші плоди пропаганди
Які міфи про євроінтеграцію використовують її супротивники і для чого вони це роблять?
Довкола європейської інтеграції існує декілька міфів. Найбільш поширені такі: а) що євроінтеграція означає відмову від суверенітету (міф про зовнішнє управління); б) що Україна ніколи не стане членом ЄС; в) якщо і стане, то лише як сировинний придаток.
Зазвичай ці міфи використовують проросійські політичні сили, мета яких – зменшити суспільну підтримку євроінтеграції і, як наслідок, загальмувати рух України до Євросоюзу. Приблизно так само ті самі сили говорили про Угоду про асоціацію з ЄС і безвізовий режим. Мовляв, цього ніколи не буде, і нам це не потрібно.
Але практика довела зворотне. Після набрання чинності Угоди про асоціацію Євросоюз став найбільшим торговельним партнером України. Лише у 2019 році ми експортували туди товарів і послуг приблизно на 20 млрд євро. А безвіз відкрив можливість для багатьох українців побачити Європу й підвищив міжнародну вагу українського паспорту.
Жодна країна Євросоюзу не позбулася свого суверенітету і веде власну політику, узгоджену із загальним курсом ЄС.
У 2010 році у своїй резолюції Європейський парламент зафіксував, що Україна – це європейська держава, яка може подати заявку на членство в ЄС, як і будь-яка інша європейська країна, що дотримується принципів свободи, демократії, поваги до прав людини та основних свобод, а також верховенства права. Така можливість визначена Статтею 49 Договору про Європейський Союз.
Щоб досягти критеріїв, що необхідні для членства в ЄС, нам потрібно виконати свою “домашню роботу” – приблизно таку ж, яку виконали інші країни, що вступали до Євросоюзу. Наприклад, Литва, Польща або Хорватія. Своєю чергою, Європейський Союз допомагає нам досягти цієї мети – у тому числі й фінансово – і впроваджувати необхідні реформи.
